Чорнобиль… Чорний біль нашої землі…
38 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Тривогою та болем наповнені звуки навколо – за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси, за майбутнє життя. Та найболючішими нотками у цій симфонії суму звучать голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.
26 квітня 1986 року став переломним моментом не лише для України, а й для світу в цілому. Чорнобильська трагедія і нині відгукується у серцях українців гірким смутком, скорботним болем, невимовною тугою. Адже чорною стрічкою вона перетнула життя мільйонів. Одна мить змінила долі міст, сіл, людей, підприємств, перекреслила все нажите, винесла вирок багатьом долям. Нанесла і фізичні, і духовні рани, які не загояться ніколи.
Трагедія Чорнобиля підкреслила важливість безпеки в ядерній енергетиці та нагадала про небезпеку, яка пов’язана з недбалим використанням цієї технології. Вона також змусила світ переосмислити своє ставлення до ядерних загроз та призвела до важливих змін у політиці, економіці та соціальній сфері.
Нині, коли минає 38 років з Чорнобильської трагедії, ми вшановуємо пам’ять про всіх, хто постраждав від цієї катастрофи.
І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля…Вони нагадують: Пам’ятайте!
Підносимо руки в молитві, щоб страшна чорна біда не повторилася знову…